• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Українська світлиця

Українська світлиця

В житті кожної людини є такі святі і безцінні речі, як: батьківська хата, вогник родинної любові, пам'ять про предків, знання родовідного дерева, повага до звичаїв та обрядів рідного народу. Щоб по-справжньому пізнати свій рідний народ, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася й плекалася в народному середовищі, передавали від покоління до покоління, безперервно розвивалися, утверджувалася, ставала традиційною.

Саме сьогодні нам необхідно зрозуміти велич нашої народно-традиційної культури, її довічний гуманізм, добробут, щиру гостинність, щоб спрямувати свої вчинки на утвердження української духовності.

З метою ознайомлення учнів з кращими традиціями українського народу в нашій школі була створена «Українська світлиця», де зберігається багатий матеріал з народознавства. Кожен предмет має свою історію, кожна річ знаходиться на своєму місці і є свідком певного періоду життя українського народу.

/Files/images/svtlitsya/1.JPG

Важливою спорудою в світлиці є піч. В печі не тільки готували їжу. Вона створювала особливе родинне тепло. Бо часом об’єднувала навіть розведених. Чоловіка з жінкою, а для дітей була справжнім захисником. Це оберіг тепла і затишку, лікарня і насолода для ока. А вогонь у печі — це символ добрих і людяних стосунків усієї сім’ї, оберіг усієї родини. А як гарно пахне від неї стравами, сушеними яблуками, насінням. А ще піч важлива тому, що хліб пече.

/Files/images/svtlitsya/2.JPG/Files/images/svtlitsya/3.JPG

Рушник на стіні — давній наш звичай. Не було жодної оселі на Україні, яку б не прикрашали рушниками. У кожній оселі були свої рушники. Свої узори на них. Це був своєрідний календар, книга родоводу.

Рушник цей не прикраса, не для свята,

Він крилами вже сотні літ білів,

Коли біда приходила у хату,

То він зціляв від муки і болінь.

Такий узор на ньому незбагненний!

Як не мудри. Не втямиш в чому річ:

І папороть цвіте вогнем зеленим,

І стріли блискавиць висять крізь ніч…

/Files/images/svtlitsya/4.JPG

Особливу роль у хаті відігравав стіл. Тут народжувалося шанобливе ставлення до батька як до голови роду — він займав почесне місце за столом. Стіл завжди накрився скатертиною: у будень звичайною, у свято зі смаком оздобленою. В родинному домі стіл — це символ зустрічі поколінь, символ єдності, розуміння один одного, вміння слухати другу особу.

/Files/images/svtlitsya/5.JPG

Споконвіку українці свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили. Що вона захищає людину не лише від негоди, ф й від ворожих сил. Вважалося, що сорочка, яка прилягає до тіла є провідником магічної сили і водночас — це оберіг. Народне прислів’я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «і без вишивки». Тому вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами – оберегами.

Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.

Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя

/Files/images/svtlitsya/6.JPG

/Files/images/svtlitsya/7.JPG

Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.

Прикрашали світлицю і хатніми малюнками-вишивками, які служили і прикрасою, й оберегами

/Files/images/svtlitsya/8.JPG

Біля столу попід стіною стояла довга дерев’яна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо. Скриня належала дівчині і супроводжувала її у наступному родинному житті. Тут зберігалося святкове вбрання і повсякденний одяг — вінок, рушники, прикраси, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж причілку, для збереження різних дрібничок) — різноманітне зілля. У XVII – XVIII ст. скриню використовували як стіл.

/Files/images/svtlitsya/9.JPG

Недалеко від печі ставився дерев’яний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ. Біля полу зазвичай була підвішена колиска для немовляти.

/Files/images/svtlitsya/10.JPG

/Files/images/svtlitsya/11.JPG

Є у світлиці мисник — це місце зберігання посуду, як кухонного і столового, так і святково-обрядового та декоративного. Символізує чистоту і порядок у господі. Злагоду та мир між домашніми.

/Files/images/svtlitsya/12.JPG

У нашій світлиці зібрані предмети домашнього вжитку

/Files/images/svtlitsya/13.JPG

/Files/images/svtlitsya/14.JPG

/Files/images/svtlitsya/15.JPG

Завітайте до нас, а ми почастуємо вас із духовних джерел наших предків, і душа ваша стане здоровою та багатою.

Матеріал підготувала вчитель української мови і літератури Бодун Алла Григорівна

Кiлькiсть переглядiв: 573

Коментарi